Щодо загальнополітичної ситуації в країни, то незважаючи на війну, всі інститути влади зберегли свою працездатність. Також у представницьких органах влади місцевого і центрального рівня можливі певні ротації, але це не впливає на їх працездатність.
Наступні вибори відбудуться лише після припинення воєнного стану, це прописано в Конституції. Взагалі, порядок мав би бути: вибори народних депутатів – 29 жовтня 2023 року, Президента – 31 березня 2024 року, місцеві – 26 жовтня 2025 року.
Політичні партії як були, так і залишаються суб’єктами формування органів державної влади. Станом на на 1.01.2023 зареєстровано 377 політичних партій. 22 партії брали участь у виборах до ВРУ у 2019-му році, 5 стали парламентськими. Понад 100 партій брали участь у місцевих виборах 2020 року, 114-м вдалося отримати мандати.
Щодо дій влади, то зараз діє монополізація процесу ухвалення рішень, через Банкову. Але це виправдано лише під час війни. Також, цей процес торкнувся інформаційного простору, утворивши єдиний марафон. Але зараз його популярність падає.
Влада здійснює щоденну комунікацію з суспільством через вечірні звернення Президента, та коментарі працівників Офісу й інших органів влади. Також була сформована позиція – все, після перемоги.
Владою здійснюється використання уламків забороненої ОПЗЖ та інших лояльних представників партій не з «Слуги народу» у власних інтересах(голосування в ВРУ).
Щодо опозиції, то проросійської «опозиції» de jure вже не існує. Партія «Європейська солідарність» поступово намагається повернутися у гру, але рейтинги для неї невтішні. Решта парламентських партій, які декларували свою опозиційність, мало присутні в інформаційному просторі.
Окремі політики обрали обов’язок перед країною, відмовившись від політичної діяльності (Роман Костенко з «Голосу», Сергій Рудик, генерал Михайло Забродський). Громадські організації та волонтерські центри частково взяли на себе роль опозиції, дозволяючи собі точкову критику влади, проте лише по окремим питанням, які стосуються в основному оборонної сфери.
Щодо рейтингів, то на перших місцях Президент, Валерій Залужний, Сергій Притула. Також, доволі високі позиції займають Кличко, Подоляк та Денис Шмигаль. В кінці рейтингу перебувають Петро Порошенко, Юлія Тимошенко та Юрій Бойко.
Рейтинги партій очолює неіснуюча партія Сергія Притули, Слуга Народу та Удар. У всіх інших або мала підтримка (Голос, Партія Разумкова, Національний Корпус), або високі антирейтинги (ЄС, ОПЗЖ, Батьківщина). 25% не мають позитивного ставлення до жодних з цих партій. Виборці шукають нових політичних лідерів та партії.
Зміна симпатій виборців до політичних лідерів Порівняно з 2021 роком зросла частка тих, хто довіряє В. Зеленському (з 33% до 85%), С. Притулі (з 22% до 65%), В. Кличку (з 26% до 58%), О.Данілову (з 12% до 55%), Д. Шмигалю (з 11% до 52%), А. Єрмаку (з 10% до 41%), С. Стерненку (з 15% до 29%), П. Порошенку (з 18% до 24%). За цей же період зменшилася частка тих, хто довіряє Ю. Бойку (з 18% до 6%) та Ю. Тимошенко (з 20% до 13%)»
Є неіснуючі політичні партії, за які готові голосувати виборці: ветерани, волонтери, блогери та місцеві авторітети. Є можливості для нових політичних партій і нових політичних лідерів. Але ці можливості не будуть існувати вічно.
Щодо ставлення до України в світі, то головним партнером залишається США. США поступово змінювала свою позицію. Від готовності допомагати партизанському супротиву – до ефектиних кроків, спрямованих на забезпечення перемоги України. Водночас, залишаються питання по готовності до капітуляції так званої російської федерації.
Важливими партнерами є Велика Британія, Німеччина, Польща, Балтійські країни, які є de facto союзниками. Нідерланди, Норвегія, Іспанія, Італія, Греця, Болгарія – партнери, які здивували в позитиві. Всі решта (окрім Угорщини) – партнери, які роблять все, що можуть, хоча деякі, в першу чергу Франція, могли би зробити набагато більше.
Щодо ворога, то російська федерація захиталася. Виникли внутрішні суперечки, конфлікт між ПВК «Вагнер» і МО, дефіцит ресурсів та іноземних технологій і комплектуючих, партизани (РДК та ЛСР найбільш яскраві представники), наростання масштабів спецоперацій ЗСУ.
Міжнародний ордер МКС на арешт владіміра путіна – точка неповернення. Після такого раніше іноземні лідери довго не утримувалися при владі.
Сателітами ворога, або його союзниками є Білорусь, Сирія, Іран, КНДР і Нікарагуа.
Найбільш чисельна група держав нейтральні. Провідні держави, які можуть як врятувати росію, так і її поховати остаточно, – Китай, Індія, Бразилія, ПАР (БРІКС). Позиція почала змінюватися. Вперше проголосували за резолюцію ООН, в якій росія визнана країною – агресором.
Чисельні «мирні» ініціативи, які передбачають встановлення миру коштом території України. Успішний контрнаступ може суттєво допомогти переконати нейтральні країни нас підтримувати.
Якщо ви хочете знати, що відбувається в українській політиці – аналізуйте інформацію. Якщо ви хочете змін – створюйте свої партії або ставайте частиною політикуму.
Якщо у вас є питання по цій темі, готові надати вам консультацію. За детальною інформацією звертайтесь за контактами зазначеними нижче.
З повагою,
команда Crowe Mikhailenko
+38 063 466 8242
