Відповідно до Індивідуальної податкової консультації ДПС України від 24.07.2026 р. № 4258/ІПК/99-00-07-04-02, врегульовано практичні аспекти щодо дотримання граничних строків розрахунків за імпортними операціями (ст. 13 ЗУ «Про валюту і валютні операції», Інструкція НБУ № 7) у випадках імпорту товарів без їх випуску у вільний обіг на території України.
Податкова служба розглянула ситуацію, коли резидент здійснює наступний ланцюг господарських операцій:
- Перерахування авансового платежу нерезиденту за товар;
- Ввезення товару в Україну та його поміщення у режим «митний склад» (оформлення МД типу ІМ-74);
- Продаж цього ж товару іншому нерезиденту без випуску у вільний обіг в Україні (без оформлення стандартної «імпортної» МД типу ІМ-40);
- Вивезення товару за межі України в режимі «реекспорт» (МД типу ЕК-11);
- Отримання валютної виручки від нерезидента.
Оскільки для закриття валютного нагляду за імпортною операцією банк зазвичай вимагає митну декларацію, що підтверджує випуск товару у вільний обіг (ІМ-40), її відсутність створює ризик фіксації порушення та нарахування пені (0,3% за кожен день прострочення).
В ІПК, ДПС роз’яснила, що сам по собі факт неоформлення МД типу ІМ-40 у зазначеній моделі не є безумовним порушенням граничних строків розрахунків.
Контролюючий орган визнає операцію такою, що не порушує вимог валютного законодавства України, за одночасного дотримання наступних умов:
- Дотримання 180-денного строку. Увесь цикл операції – починаючи від дати здійснення резидентом попередньої оплати за імпортом і закінчуючи датою зарахування валютної виручки від реекспорту – має завершитися в межах граничного строку розрахунків (на період воєнного стану – 180 календарних днів);
- Зарахування коштів в Україні. Валютна виручка від фінального продажу товару нерезиденту має бути обов’язково зарахована на рахунок товариства-резидента, відкритий саме в банку України;
- Документальна простежуваність. Під час податкової перевірки кваліфікація операції здійснюватиметься не формально за назвами договорів чи типами МД, а на основі фактичного взаємозв’язку операцій. Резидент повинен мати повний пакет первинних та супровідних документів (договори, МД ІМ-74 та ЕК-11, акти приймання-передачі, банківські виписки), які беззаперечно підтверджують, що реекспортований товар є тим самим товаром, за який було сплачено аванс.
Податкова служба окремо наголошує, що остаточний висновок щодо наявності або відсутності факту порушення та підстав для нарахування пені робиться виключно за результатами документальної перевірки платника податків і детального вивчення обставин та регістрів бухгалтерського обліку.
Практичні рекомендації для бізнесу:
- Контроль строків – запровадити наскрізний контроль 180-денного строку для таких комплексних угод. Строк рахується від дати перерахування авансу до дати надходження виручки від реекспорту.
- Договірна обв’язка – уникати розривів у предметі договорів. Описи товарів, специфікації та номенклатура у контракті на імпорт та контракті на подальший експорт (реекспорт) мають ідентично збігатися для можливості їх прямої ідентифікації.
- Комунікація з обслуговуючим банком – зважаючи на те, що банки здійснюють первинний валютний нагляд, доцільно завчасно надавати банку письмові пояснення щодо суті здійснюваної діяльності.
Якщо ваша компанія здійснює зовнішньоекономічні операції із використанням митного складу, реекспорту або складних моделей розрахунків із нерезидентами — команда корпоративної практики Crowe Mikhailenko допоможе оцінити валютні ризики, перевірити договірну структуру та підготувати практичні рішення для безпечного проведення таких операцій.
а
