- Навіщо потрібні процедури банкрутства?
відтермінування та замороження боргів, списання податкового боргу;
уникнення особистої відповідальності керівника/власника неплатоспроможної компанії;
“справедливий” розподіл активів боржника;
кредитори набувають можливості керувати неплатоспроможним боржником;
переведення всіх спорів компанії в один суд.
Банкрутство не зупиняло стягнення у виконавчому провадженні до 2021 року, наразі позиція змінена!
Кожен із визначених етапів електронних торгів із реалізації майна у виконавчому провадженні має тотожну з іншими, однак самостійну стадійність, спрямовану на реалізацію майна боржника та укладення договору купівлі-продажу. Іншими словами, перші, другі і треті електронні торги є окремими процедурами реалізації арештованого майна. І тому якщо після передання майна на реалізацію відкрито провадження у справі про банкрутство і запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а перші електронні торги не відбулись, то другі і треті виконавець проводити вже не може, тому що це окрема процедура реалізації майна (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.09.2021 у справі № 908/2536/20).
- Відкриття провадження в “класичному” банкрутстві в 2021 та сьогодні
“Ковідні” зміни п. 1-2 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ: недопущення відкриття проваджень у справах про банкрутство боржників – юридичних осіб за заявою кредиторів за вимогами до боржника, які виникли з 12 березня 2020 року, є окремим застереженням щодо порядку та календарного періоду застосування цих норм, а також їх поширення на правовідносини в часі.
Заборона відкриття провадження у справах про банкрутство боржників – юридичних осіб за вимогами до боржника поширюється на всі вимоги, що виникли з 12 березня 2020 року, оскільки така заборона є безумовною і діє у всіх випадках неплатоспроможності боржника (Постанова КГС від 16 серпня 2022 року у справі № 910/10741/21).
З 06.01.2022 року більше не діє – зміна норми п.1-2 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ законом від 14 грудня 2021 року № 1944-IX
- Відповідальність власників та керівників компанії-банкрута за її борги. Постанова КГС ВС від 21.07.2021 у справі N 5024/1002/2012: Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, за наявності підтвердження вини зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом таких складових елементів господарського правопорушення: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт та суб’єктивна сторона правопорушення.
Зверніть увагу, що відповідно до частини другої статті 61 КУЗПБ субсидіарна відповідальність може бути покладена на засновника за наявності його вини у банкрутстві боржника. Таким чином законодавець визначив, що всі дії (бездіяльність) засновника повинні відбутися до моменту визнання його банкрутом.
Слід зауважити, субсидіарна відповідальність не виникає, якщо ліквідатор не доведе вчинення власником компанії будь-яких дій, спрямованих на набуття майна за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення, а також прийняття рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала його неплатоспроможність, до такої позиції прийшов КГС ВС у постанові від 14.12.2021 у справі № 914/71/19.
- Припинення повноважень керівника боржника: Постанова КГС від 09.11.2022 у справі № 910/6210/20
Підставою для припинення повноважень керівника боржника може бути, зокрема, перешкоджання виконанню повноважень розпорядника майна та вчинення дій, які порушують права та законні інтереси боржника або кредиторів, що передбачає здійснення лише умисних дій керівником боржника, спрямованих на досягнення відповідного протиправного результату, що виключається у разі неможливості надання інформації та документів на вимогу арбітражного керуючого з поважних причин. Наявність відповідних підстав для припинення повноважень керівника боржника повинна довести особа, яка заявляє відповідне клопотання.
Однак недоведення заявником фактів створення керівником боржника перешкод у виконанні арбітражним керуючим повноважень розпорядника майна боржника, порушення прав та законних інтересів боржника або кредиторів є підставою для відмови у задоволенні клопотання про припинення повноважень керівника боржника.
- Особливості визнання недійсними правочинів боржника у процедурах банкрутства
Правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з підстав зазначених ч.1 ст. 42 КУзПБ, зокрема боржник виконав майнові зобов’язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов’язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.
Інші особливості містяться в ч.2- 5 ст. 42 КУзПБ.
- Розгляд кредиторських вимог у справі про банкрутство
– Стандарту доказування не існує – заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (Постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
– Обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
– Суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).
– У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №922/1014/18).
- Особливості ліквідаційної процедури банкрутства: правові позиції Верховного Суду про підсудність спорів.
Постанови ВП ВС від 15.01.2020 по справі N 607/6254/15-ц, від 28.01.2020 по справі N 50/311-б: Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах дійшла висновку, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Якщо у вас є питання по цій темі, готові надати вам консультацію. За детальною інформацією звертайтесь за контактами зазначеними нижче.
З повагою,
команда Crowe Mikhailenko
+38 063 466 8242
