Пом’якшення валютних обмежень від НБУ
Постановою Правління Національного банку України від 20 червня 2023 року № 77 «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18», що набрала чинності 21 червня 2023 року, було дозволено резидентам здійснювати перекази за кордон для обслуговування й повернення нових зовнішніх кредитів, кошти за якими надходитимуть з-за кордону після 20 червня 2023 року на рахунки позичальників в українських банках.
Резиденти можуть здійснювати відповідні операції за одночасного дотримання умов:
- переказ коштів за кордон з метою виплати процентів (з урахуванням комісій, зборів та інших платежів з обслуговування зовнішніх кредитів чи позик) здійснюється з дотриманням максимальної процентної ставки у розмірі 12% річних;
- переказ коштів на виконання зобов’язань за кредитом чи позикою, які отримуються на строк не більше трьох років, здійснюється позичальником лише за рахунок власних коштів в іноземній валюті (у тому числі тих, що залучені від нерезидентів у формі кредитів чи позик);
- якщо строки отримання кредиту чи позики є довшими за три роки, то переказ коштів для повернення такого кредиту чи позики упродовж перших трьох років також здійснюється позичальником лише за рахунок власних коштів в іноземній валюті (у тому числі тих, що залучені від нерезидентів у формі кредитів чи позик). Водночас позичальник може купувати іноземну валюту для виплати процентів, комісій, зборів та штрафів, а починаючи з четвертого року – і для повернення кредиту чи позики;
- переказ коштів для дострокового повернення коштів за кредитами та позиками не дозволяється.
Бронювання після призову на військову службу, – висновок КАС ВС
22 травня 2023 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі № 260/1851/22.
Обставини справи: Позивач з 14 березня 2022 року проходить військову службу у військовій частині у зв`язку з призовом під час мобілізації. На основі наказу Мінекономіки від 29 березня 2022 року він був заброньований на період мобілізації та на воєнний час і йому була надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців. Позивач стверджує, що він не може бути військовослужбовцем, оскільки є заброньованим, і підлягає негайному звільненню з військової служби на виконання наказу Мінекономіки.
КАС ВС зазначив, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та звільнення з військової служби під час мобілізації є різними поняттями і ґрунтуються на положеннях різних інститутів військового права. За колом осіб бронювання стосується тільки військовозобов`язаних і є для них підставою для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Своєю чергою, звільнення з військової служби стосується військовослужбовців, тобто осіб, які проходять військову службу.
Отже, за змістом і метою бронювання військовозобов`язаних осіб не стосується правовідносин, пов`язаних зі звільненням військовослужбовців із військової служби. Тому факт бронювання військовозобов’язаної особи після її призову на військову службу не може розглядатися як поважна причина для її звільнення з військової служби під час воєнного стану на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
КАС ВС залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.
Угода про неконкуренцію – позитивна судова практика в Україні
Наразі поширеною в Україні практикою є укладання договорів про неконкуренцію.
Можливість укладення таких договорів для гіг-спеціалістів закріплена Законом України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні». А от щодо укладання договорів з фізичними особами – суди довгий час визнавали такі договори нікчемними.
Втім, постановою Київського апеляційного суду від 06.10.2020 р. у справі № 761/15245/18 було визнано дійсним договір про неконкуренцію з фізичною особою.
Обставини справи: між Позивачем та власниками підприємства (Відповідачами) було укладено угоду про неконкуренцію, згідно з якою Відповідачі повинні були виплатити кошти у розмірі 16971 євро при виконанні Позивачем таких умов: не провадити бізнес у сфері оптової поставки меблів та світильників та не поставляти товари клієнтам з клієнтської бази підприємства Відповідачів та подібним типам клієнтів на території України; не наймати для свого бізнесу або нового місця роботи працівників, котрі працюють на підприємстві Відповідачів; не працювати на будь-яку компанію-конкурента підприємства Відповідачів, як у вигляді працівника, так і у вигляді консультанта/радника; дотримуватися вимог щодо конфіденційності.
Позивач виконав всі умови, втім виплачувати кошти Відповідачі відмовились.
Відповідачі вказували на порушення умов угоди Позивачем, а також на те, що угода була підписана не уповноваженою від імені підприємства особою. Відповідачі вимагали визнати угоду нікчемною.
Втім, Суд зазначив, що Відповідачами не було надано належних та допустимих доказів порушення умов угоди про неконкуренцію. Суд визнав угоду дійсною, а також вказав, що так як угода була укладена з власниками підприємства, то відповідно власники і мають зобов’язання виплатити винагороду Позивачу.
Якщо у вас є питання по цій темі, готові надати вам консультацію. За детальною інформацією звертайтесь за контактами зазначеними нижче.
З повагою,
команда Crowe Mikhailenko
+38 063 466 8242
