Постановою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 301/2052/18 було роз’яснено застосування норм ЦК України та умов договору щодо грошового зобов’язання, визначеного в еквіваленті до іноземної валюти.
Сторони уклали нотаріально посвідчений договір позики на суму 306 тис. грн, що на час укладання договору було еквівалентно 30 тис. євро. Договором також було встановлено, що повернення позики відбувалось за курсом на дату укладання договору (10,2 грн за 1 євро). Позичальник отримав суму позики у національній валюті України – гривні.
Протягом 3 років позичальник виконував умови договору і сплатив за цей період кошти в розмірі 324 тис. грн, що з урахуванням курсу євро на день часткового погашення боргу за кожним платежем становить 11,8 тис. євро.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, вказавши, що посилання позивача на курс НБУ станом на час пред’явлення позову є таким, що суперечить умовам договору. Апеляційний суд скасував рішення районного суду, частково задовольнив позов та зазначив, що офіційний курс гривні до євро змінився, тому грошове зобов’язання відповідачем не виконане і триває.
КЦС ВС скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції.
Суд наголосив, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті (ч. 2 ст. 524 ЦК України) і в такому разі сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 ЦК України).
Враховуючи, що договором було передбачене повернення суми у гривнях відповідно до курсу на день підписання договору позики, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку.
Якщо у вас є питання по цій темі, готові надати вам консультацію. За детальною інформацією звертайтесь за контактами зазначеними нижче.
З повагою,
команда Crowe Mikhailenko
+38 063 466 8242
Marketing_crowe_legal@crowe.com.ua
