1. Чи виникає дохід у платника податків при безоплатному використанні бренду материнської компанії для ідентифікації товару та місця продажу в межах дилерського договору?
Джерело: Постанова Вищого Адміністративного Суду від 31.01.2011 у справі №10/36
Що відбулося?
ДПС намагалась визнати платнику податків ТОВ “Ніко-Україна” дохід від безоплатного користування торговою маркою. Компанія зазначала, що відповідно до умов дистрибюторського договору вона зобов’язана використовувати торгову марку для представлення місця реалізації автомобілів під торговою маркою «Mitsubishi».
Що вирішив суд?
Відповідно до п.1.30 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під поняттям роялті розуміються платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на знаки на товари і послуги чи торгової марки.
Підприємство зазначає що використання зображення знаку «Mitsubishi»здійснювалось виключно з метою ідентифікації товару, а саме автомобілів марки «Mitsubishi», та для позначення місць торгівлі вказаними автомобілями, відповідно до вимог їх виробника, які є обов’язковими при реалізації автомобілів зазначеної марки,згідно умов Дилерського договору.
Вищий суд вирішив що ДПС не наведено жодних доказів придбання позивачем торгової марки «Mitsubishi», як не надано доказів сплати підприємством відповідних платежів за використання зазначеної торгової марки (знаку), тому аргументованими є висновки, що таке використання позивачем вказаного зображення знаку «Mitsubishi»не є використанням знаку для товарів і послуг у розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
2. Чи може податковий орган визнавати дохід у платника податків, якщо він безкоштовно користується торговою маркою, що належить материнській компанії-нерезиденту?
Джерело: Постанова ВС від 22.09.2021 у справі №826/6155/17
Що відбулося?
ДПС намагався збільшити податкові зобов’язання з податку на прибуток компанії ТОВ “ТЕМА МОДА ЮКРЕЙН” від безоплатного користування торговими марками “LC Waikiki”, “LCW”, “XCIDE”.
В свою чергу компанія не погодилась, посилаючись на політику групи компаній, відповідно до якої компанії групи не сплачують платежі роялті за користування торговими марками, якими володіють в групі. Крім того, компанія мала зобов’язання щодо використання логотипів з розміщенням торгової марки в магазинах, журналах, роздаточній діяльності у своїй діяльності.
Що вирішив Верховний суд?
Суд підтримав позицію платника податків, скасувавши спірні податкові рішення, оскільки:
- Статті 138-141 Податкового кодексу України містять виключний перелік випадків, коли фінансовий результат податкового (звітного) періоду коригується. Цей перелік не включає коригувань на суми доходу від безоплатного користування торговими марками.
- підпункт 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України, на підставі якого контролюючий орган визначив позивачу грошові зобов`язання з податку на прибуток,встановлює лише обмеження щодо розміру роялті, нарахованого на користь нерезидента, що може бути включено до складу витрат, однак не передбачає механізму визначення розміру доходу від безоплатного користування торговими марками
- відповідно до пункту 21 П(С)БО 15 «Дохід», доходи можуть визнаватися лише у випадку безоплатного отримання активів, проте стандарт не містить жодних підстав для нарахування доходу у випадку отримання безоплатних послуг передбачено обов’язку включати до складу доходу з метою визначення об’єкту оподаткування податком на прибуток
- Національний стандарт № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної вартості», затверджений постановою КМУ від 03.10.2007 № 1185 прийнято відповідно до статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Водночас у статті 7 цього Закону серед випадків обовязкового проведення оцінки майна не передбачено операцій із безоплатного надання права користування торговою маркою. Крім того, податковий орган не є субєктом оціночної діяльності у розумінні Закону, тому не уповноважений здійснювати оцінку майнових прав інтелектуальної власності.
Позиція Crowe
Ми вважаємо дані рішення корисними і на подальше, у разі виникнення конфліктів з податківцями рекомендуємо використовувати такі аргументи:
- вичерпання прав при придбання маркованих товарів виключає подальші ліцензійні відносини щодо ТМ;
- органи податкової служби не можуть довести ані факт виникнення доходу, ані його суму;
- при наданні маркетингових, рекламних і інших аналогічних послуг використання ТМ є обов’язком виконавця, за дотримання якого замовник платить винагороду, що є ситуацією, протилежною ліцензійним відносинам, де використання ТМ є правом ліцензіата і за використання такого права він платить винагороду ліцензіару. Отже ТМ хоча і є елементом обох типів правовідносин, передбває діаметрально протилежні наслідки для учасників, в тому числі і для цілей оподаткування.
Якщо у вашій структурі використовується бренд нерезидента, дилерські або дистриб’юторські моделі – варто заздалегідь перевірити податкові ризики.
Команда Crowe Mikhailenko допоможе:
- оцінити ризики донарахувань
- сформувати безпечну модель використання ТМ
- підготувати позицію для перевірки або спору
📞 +38 063 466 8242
📧 marketing_crowe_legal@crowe.com.ua
