Не дайте себе ошукати з аграрними розписками!
1. Використання аграрних розписок у якості «забезпечення» договору може призвести до задвоєння боргу, якщо не вжити заходів.
Видана позивачем аграрна розписка та договір поставки є за своєю правовою природою двома окремими правочинами, а тому внесення певних змін до договору поставки не впливає на юридичну силу самої аграрної розписки та зобов`язання позивача щодо виконання такої аграрної розписки на умовах, які в ній визначені, до внесення змін до такої аграрної розписки (Постанова КГС ВС від 23 червня 2022 року у справі N 910/430/21).
Зверніть увагу на Постанову КГС ВС від 29 листопада 2022 року у справі N 910/429/21: Законом України “Про аграрні розписки” не передбачено визнання недійсною аграрної розписки внаслідок внесення змін до договору, в забезпечення виконання умов якого таку розписку видано. Отже, внесення змін до договору поставки не впливає на юридичну силу аграрної розписки і зобов’язання боржника щодо виконання її умов до внесення змін до самої аграрної розписки
При цьому, виконання аграрної розписки не повинно залежати від факту оскарження чи недійсності положень забезпечуваного договору відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 14168/19.
Аграрна розписка виконується незалежно від виконання договору поставки (чи іншого), на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов`язання, вона може бути відступлена іншому кредитору (Постанова КГС ВС від 27.01.2022 у справі № 924/233/21).
2. Застава за аграрною розпискою. Як не стати заставодавцем не по своїй волі.
Стаття 7 ЗУ “Про аграрні розписки” покладає саме на боржника за товарною аграрною розпискою обов`язок доведення походження зібраної ним сільськогосподарської продукції з врожаю, вирощеного на земельних ділянках, відмінних від зазначених у виданій ним аграрній розписці, а, отже, визначає презумпцію поширення на зібрану боржником сільськогосподарську продукцію обтяження заставою за аграрною розпискою (Постанова КГС ВС від 01.12.2021 у справі № 914/2848/20).
Перехід права власності чи права користування земельною ділянкою не зупиняє дію вказаної в аграрній розписці застави майбутнього врожаю та не припиняє прав боржника і кредитора за аграрною розпискою на користування земельною ділянкою до збору відповідного врожаю, але не довше ніж до закінчення поточного маркетингового року.
Придбав зерно – взяв борг по розписці: Третя особа, враховуючи положення частини другої статті 9, частини п`ятої статті 10 Закону України “Про аграрні розписки”, постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 665, що регулюють питання ведення реєстру аграрних розписок, могла проявити розумну обачність та перевірити у вказаному реєстрі наявність у боржника аграрних розписок, за наявності яких з`ясувати, чи є пшениця, яка підлягає продажу, предметом застави (Постанова КГС ВС від 01.12.2021 у справі № 914/2848/20).
3. Презумпція застави. Як доводити непоширення на зерно статусу предмету застави.
Встановлена законодавчо спростовна презумпція, що відповідна кількість зібраної сільськогосподарської продукції є предметом застави. Тому у спорі між кредитором та третьою особою, якій боржник відчужив майно, що є предметом застави за аграрною розпискою, до виконання зобов`язань за аграрною розпискою, тягар доказування обставин щодо походження відчуженої сільськогосподарської продукції покладається на боржника за аграрною розпискою та третю особу, яка є боржником у спірних правовідносинах (Постанова КГС ВС від 24 травня 2022 року у справі №906/708/20).
Спростування презумпції: Суди попередніх інстанцій, звільнивши боржника та третю особу від обов`язку доведення походження зібраної сільськогосподарської продукції, що була відчужена на користь Заводу, з тих підстав, що у законі не передбачено механізму доведення цих обставин, допустили порушення частини четвертої статті 13 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Верховний Суд визнає обґрунтованими доводи касаційної скарги, що у даному випадку закон покладає обов`язок доведення відповідних обставин на боржника. Доведення таких обставин здійснюється в загальному порядку шляхом подання доказів відповідно до статей 73, 80 ГПК України (Постанова КГС ВС від 24 травня 2022 року у справі №906/708/20).
Договір з третьою особою – не доказ. Верховний Суд також зауважує, що визначена судами обставина, що у договорі поставки, укладеному Боржником з третьою особою, гарантовано, що товар не є предметом застави, не може бути підставою для висновку щодо відмови в позові, оскільки Кредитор не є стороною такого договору. Відповідно до статті 629 ЦК України обов`язковість договору встановлена лише для його сторін (Постанова КГС ВС від 24 травня 2022 року у справі №906/708/20).
Якщо у вас є питання по цій темі, готові надати вам консультацію. За детальною інформацією звертайтесь за контактами зазначеними нижче.
З повагою,
команда Crowe Mikhailenko
+38 063 466 8242
